Минулого тижня чимало ЗМІ написали про один із найкрупніших продажів недобудови за останній час. В електронній системі Prozorro.Продажі відбувся результативний аукціон: ТРЦ “Республіка”, будівництво якого заморозили іще в 2015 році, було продано за символічні (так-так, про символічність написали майже всі) 777 млн грн.
В той же день, коли завершився аукціон, назву компанії-переможця знали всі. І назви компаній-учасниць, а також чимало іншої важливої інформації. Журналісти дуже різноманітних видань одразу ж отримали змогу оцінити усі переваги прозорих аукціонів на резонансні активи - тому імена, якимось чином пов’язані з компаніями-учасницями стали надбанням громадськості.
Але не всі побачили ще один цікавий факт - аукціон, що відбувся 5 лютого, став 16-м аукціоном, на якому Фонд Гарантування (ФГВФО) намагався продати цей актив. Тобто 15 разів, з 2017 року, держава безрезультатно продавала “Республіку”, і при цьому її вартість неухильно знижувалась: не першу зиму ця недобудова “консервується”, а погодні умови відомо як впливають на незавершені будівництва. Вже тоді спеціалісти нам казали, що третю зиму об’єкт не переживе.
Однак із самого початку, коли “Республіку” лише готувалися виставити на Prozorro.Продажі, ходила чутка, ніби ТРЦ готові купувати за суму в районі 2 млрд грн. Ця чутка тоді нам здавалася таким “вєрняком”, що я був переконаний - як тільки ми виставимо цей лот дешевше, аніж за цю суму - покупець одразу ж з’явиться.
У липні 2017-го “Республіка” на перших аукціонах продавалася за 2,5, і потім за 2,2 млрд. Покупців, як я й прогнозував, не було. В серпні цей лот виставлявся вже за 1,99 млрд грн - нуль реакцій. Потім - за 1,75 млрд. Ніхто не з’явився. В жовтні - 1,57 млрд, в листопаді 2017 - вже за суму, більше ніж у 2 рази нижчу, аніж першопочаткова вартість - 1,1 млрд грн. І все одно на жоден із цих аукціонів не прийшов покупець.
Один мій знайомий, непогано обізнаний у ситуації з “Республікою” та її “приданим” кепкував із мене ще тоді, коли я вірив у продаж за суму, нижчу від 2 млрд. Але потім він відірвався по повній програмі - протягом півтора року замість привітання він говорив мені при зустрічі: “Ну що, продали “Респібліку”?” Те, що спочатку здавалося дотепним, почало добряче дошкуляти.
Так, ми в Prozorro.Продажі, як і наші колеги в НБУ або в ФГВФО були найперше зацікавлені у тому, щоб цей лот задорого придбали іноземні інвестори - це би точно пішло на користь киянам, адже ТРЦ добудували би оперативно, та й сума могла би бути не такою символічною, зате більшою. Тим паче в аукціоні міг взяти участь будь-хто, включно із сином подруги вашої мами. Однак чи не відлякали багатих та знаменитих інвесторів від цього активу якісь обставини, із ним пов’язані? Скоріш за все так.
Зате що ми знаємо точно - так це те, що з кожним новим нерезультативним аукціоном, з кожним новим переносом продажу ТРЦ “Республіка”, його ринкова вартість знижувалась. Судові справи навколо кредитів ставали заплутаніші, а сама недобудова лишалась на чергову зиму недобудованою.
Тобто що ми мали напередодні аукціону 5 лютого? По-перше, актив із “причепом” у вигляді серйозних і авторитетних минулих власників, з номінальною вартістю майже в 2,6 млрд грн. Ліга.net вже писала про альтернативну оцінку в 745,7 млн грн. По-друге, факт того, що цей актив від аукціону до аукціону знецінювався, і кожен місяць зволікань опускав ринкову вартість ще нижче. По-третє, мали аукціон, учасником якого може стати кожен охочий, будь-яка компанія світу, зацікавлена в такому активі. І, зрештою, ми отримали реальний аукціон із 3-ма учасниками і визначеною ціною, яку заплатить переможець і яка серйозно поповнить державний бюджет. За тиждень очікуємо на підписання всіх документів.
Повторюся - ми всі були зацікавлені у інвесторах на білих конях, які мужньо воюватимуть за цей безцінний лот, ніби це середньовічна принцеса, всерйоз змагатимуться у рівній борні та встановлять ринкову ціну. Тим паче, що таких історій було чимало в практиці Prozorro.Продажі. Завдяки одній із них, де підвал на площі Ринок продали по ціні за квадратний метр на рівні Нью Йорку, і де за лот змагалося 9 учасників, ви, напевне, й почули вперше про “малу приватизацію” через Prozorro.Продажі. Ролик одного із кандидатів у президенти саме про цей факт тільки на Ютюбі переглянуло близько 1,3 млн українців.
Але, вочевидь, не в цьому випадку. Все ж інвестори - люди далекоглядні і обізнані, вони звикли скрупульозно прораховувати усі ризики і можливості.
Це якби вже згадувана тут середньовічна принцеса, за яку вирішили змагатися лицарі, була дуже марнотратною і зажерливою. Та іще й мала авторитарного і грізного батька-короля, одна думка про якого у потенційних женихів викликала би холодний піт. Вона уже вимотала достатньо батьківських коштів, аби прославитися на усі усюди, тому лицарі не надто куртуазно до неї залицяються.
Так, це сучасна казка, в реалістичному дусі скоріше “Гри престолів”, аніж стародавніх чарівних казок, в яких все закінчується найкращим чином для геть усіх кінцевих бенефіціарів процесу. Однак вона набагато ближча до реальної економіки.
Тому все що можна в цьому випадку зробити - це оперативно організувати турнір, учасниками яких може стати будь-хто, розповісти про турнір всьому світу, і миттєво після турніру оголосити імена всіх учасників та їх дані. Принцеса вже обере того, хто проявив себе найкраще (ну або запропонував більше коштів, якщо бути ближчим до реалізму). А от якщо висувати космічні вимоги щодо викупу принцеси - завжди може все скінчитися як в іншій казочці - про розбите корито. Щось подібне, до речі, зараз відбувається з сотнями мільярдів гривень поганих кредитів в державних банках, які не продають, вони просто лежать і чекають, але це вже інша історія.
Олексій Соболев, в.о. директора ДП ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ
авторська колонка для ЛІГА.Бізнес: https://bit.ly/2I7G4ul
