В Україні потрібно напрацювати механізм захисту пам’яток архітектури, які опинилися у приватній власності і знаходяться під загрозою руйнування. На цьому наголосили активісти і мистецтвознавці, обговорюючи ситуацію із будинком культури ім. Леніна у Дніпрі під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
На аукціон за 10 мільйонів
Зазначений будинок культури у п’ятницю, 14 квітня, можуть продати на аукціоні через «ProZorro.Продажі» як активи збанкрутілого банку. Стартова ціна – 10 мільйонів гривень. Аукціон відбудеться, якщо до 8 години вечора 13 квітня з’явиться мінімум 2 покупці, розповів Олексій Соболєв, керівник проекту ProZorro.Продажі. Аукціон проходитиме онлайн, у три раунди, за стандартною процедурою ProZorro.Продажі. ДК виставляють на аукціон вже вдесяте. На першому аукціоні стартова ціна була 16 мільйонів гривень, але знизилася до 10 через відсутність покупців.
Дніпропетровський Палац культури Ілліча – шедевр конструктивізму
Дніпропетровський Палац культури Ілліча був споруджений архітектором Олександром Красносельським у 1932 році. За словами Євгенії Юхилевич, члена Національної спілки архітекторів України, це унікальний зразок конструктивізму «нарівні з харківським «Газпромом», якщо не вище». Стиль цей існував недовго, і таких об’єктів – одиниці. «ДК ім. Леніна» колись належав заводу ім. Петровського і був дуже помітним центром культурного життя міста, а у 90-х роках почав перетворюватися на пустку. Туди навідуються бажаючі подивитися на вражаючу монументальність будівлі і зробити цікаві фото. Торік у його стінах з ініціативи митців проходив фестиваль «Конструкція».
Зі статусом будівлі ситуація дуже суперечлива. Відповідно до постанови Ради міністрів УРСР 1974 року, він вважався пам’яткою архітектури національного і місцевого значення. У 2007 році він ще значився у списку об’єктів з охоронним статусом. У 2010 році з’явилася інформація про те, що його незрозуміло у який спосіб позбавили статусу пам’ятки. Досі незрозуміло, як це трапилося, тому що для цього необхідне було рішення Кабміну. Після цього громадськість у 2013 році подала пакет документів на визнання його нововиявленою пам’яткою архітектури і далі – пам’яткою національного значення. Хоча процес мав зайняти рік, статус йому досі не присвоєно, розповіла Євгенія Моляр, мистецтвознавиця, учасниця ініціативи «Де Не Де». Документи дійшли до департаменту культури Дніпропетровської області і на цьому етапі або загубилися, або про них забули. У Мінкульті у п’ятницю на запит Євгенії Моляр відповіли, що почнуть з’ясовувати ситуацію.
Що далі?
Усі ці роки активісти із Дніпра шукали способи врятувати будівлю і зберегти її культурну функцію. Основний виклик – створити бізнес-модель, яка дозволить цю будівлю реконструювати і утримувати як державну власність, інакше міська влада не захоче взяти його на баланс. «Нам хотілося б зробити його арт-центром і наповнити виключно культурним контентом. Але, можливо, економічно це буде необґрунтовано. Тому ми пропонуємо зробити гібридну модель, яка поєднає елементи ТРЦ і культурного центру. Вже є попередня домовленість із людьми, які потенційно захочуть там орендувати площу», – розповіла Юліанна Пахній, ГО «Потiк Часу», продюсер компанії Raketa Film. Вже вдалося знайти 2 музеї і декілька ГО, які хочуть долучитися до реконструкції. Можливо залучити і донорські кошти. Юліанна Пахній додала, що вони на своєму сайті почали онлайн опитування громадськості щодо того, як люди бачать майбутнє ДК. Усі небайдужі можуть долучатися до голосування і пропонувати ідеї щодо реконструкції і фінансування моделі. На думку Євгенії Моляр, ДК можна перетворити на громадський простір, місце для мистецьких ініціатив.
Якщо ДК продадуть на аукціоні, подальше майбутнє будівлі опиняється під питанням, тому що благодійні фонди готові інвестувати у його реконструкцію тільки у випадку, якщо будівля буде у власності міста. Але якщо аукціон не відбудеться, постає питання, як його повернути у власність міста безоплатно, тому що з продажу цієї будівлі мали б отримати кошти для виплат вкладникам збанкрутілого банку.
Леонід Марущак, координатор мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру, запропонував у разі, якщо аукціон не відбудеться, провести день або місяць відкритих дверей, щоб привернути до ДК суспільну увагу, і, можливо знайти модель рішення, яка вдовольнить і громадськість, і державу.
Для подібних ситуацій потрібне рішення на державному рівні
Потрібно напрацювати модель, як рятувати пам’ятки, що опинилися у подібній ситуації, наголосила Євгенія Моляр, і стимулювати інституції із пам’яткоохоронними функціями проявляти більше ініціативи. Подібних закинутих будівель у лише у Дніпрі близько 20. «Стигматизація радянської спадщини знецінює такі об’єкти, і в результаті ми маємо проданий за 600 тисяч гривень кінотеатр «Буревісник» у Маріуполі, і тепер – унікальну спадщину конструктивізму, яка продається за 10 мільйонів гривень, і не маємо інструментів, які допомогли б нам зберегти її оригінальний вигляд. Поки що не бачу, які можуть бути способи контролю, окрім низових ініціатив, які займаються цим на громадських засадах», – зауважила вона. Зокрема, потрібно прописати, як діяти у випадку, якщо подібні об’єкти купує приватний власник і далі нічого не робить для того, щоб зберегти їх.
